Згадку про карнозин можна зустріти у складі різних препаратів і засобів, які знаходять застосування в косметології, геронтології, спортивній медицині, офтальмології, імунології, стоматології і в інших областях медицини.

Вперше цю природну речовину було відкрито російськими вченими в 1900 р. і отримала вона свою назву від латинського «caro, carnis» — «яловичина», так як вона була виділена з м’ясного фаршу. Надалі карнозин і його похідні стали предметом наукових досліджень у багатьох країнах світу, завдяки чому була виявлена ​​його універсальна біологічна роль.

За карнозином закріпилася насамперед репутація природного, високоефективного внутрішньоклітинного антиоксиданту. А також речовини з високою біологічною активністю, що виражається в його протизапальній, ранозагоювальній, регенеруючій, іммунокорректуючій, нейропротекторній дії і т.д. В силу цього він здатний відновлювати ресурси організму, підвищувати його стійкість до несприятливих умов середовища, знімати м’язове стомлення, уповільнювати процеси старіння.

Дослідження показали, що карнозин багато в чому визначає здоров’я тих органів, в яких він присутній — головного мозку, серцевої і скелетних м’язів, кришталика ока. На думку вчених, використання карнозину відкриває нові шляхи в лікуванні шкірних захворювань неінфекційної природи (вітіліго, запалення, опіки і травми шкіри), ішемічних ушкоджень (інфаркт серцевого м’яза, інсульт головного мозку), нейродегенеративних захворювань (паркінсонізм, хвороба Альцгеймера), гіпертонічних захворювань, виразки шлунка, поліартритів, атеросклерозу, діабету, пародонтозу, старечої катаракти і т.д.

Дуже цінно, що навіть при тривалому застосуванні карнозин не викликає звикання, алергічних реакцій і токсичного ефекту, стійкий на світлі, що робить його цінним компонентом лікувально-оздоровчої та омолоджуючої терапії, для створення лікарських препаратів, БАДів для зовнішнього та внутрішнього застосування.