Захворювання при гіповітамінозі

Вітаміни — це група речовин, що відіграють надзвичайно важливу роль у життєдіяльності організму; вони безпосередньо або опосередковано беруть участь у синтезі білків, амінокислот і інших елементів, в обміні речовин і розщепленні сполук, забезпеченні діяльності м’язових волокон, нервових клітин та інших тканин та органів. Недолік таких речовин може призвести до серйозних розладів і порушень у роботі організму, а в найбільш важких випадках — до летального результату. Проте найбільш поширеними симптомами гіповітамінозу є часті інфекційні захворювання (у тому числі ГРЗ і ГРВІ), погіршення стану шкіри, волосся і нігтьових пластин, дерматит, кровоточивість слизових (ясен, носа), рахіт, м’язові розлади.

Говорячи про нестачу вітамінів, лікарі часто вживають два терміни: «гіповітаміноз» і «авітаміноз». Це породжує плутанину: багато людей, не знаючи точного значення цих понять, використовують їх невірно. У більшості випадків мова йде саме про гіповітаміноз — тобто про нестачу вітаміну, а не про його повну відсутність (авітаміноз). Повний авітаміноз — порівняно рідкісне явище, в той час як від гіповітамінозу в тій чи іншій мірі в різні періоди життя страждають багато хто.

Гіповітаміноз: у чому небезпека? Причини гіповітамінозу

Вітамінна недостатність може бути обумовлена однією або кількома з цих причин:

—       Нестача вітаміну в раціоні, незбалансоване харчування

—       Руйнування поживних речовин, якими насичена їжа, внаслідок порушень умов зберігання або в результаті температурної чи іншої кулінарної обробки

—       Дія речовин-антагоністів, які містяться у тих чи інших продуктах і призводять до руйнування вітамінів, порушення їх засвоєння, збільшення потреби людини у вітаміні (зокрема, білок яйця утруднює засвоєння біотину).

Гіповітаміноз також може бути обумовлений ендогенними (внутрішніми причинами). До таких можна віднести в першу чергу різні розлади роботи шлунково-кишкового тракту, які призводять до порушення процесу всмоктування і засвоєння вітамінів. Часто недостатнє засвоєння вітамінів буває викликано дисбактеріозом — порушенням мікрофлори кишечнику, яке часто супроводжує тривалий прийом антибіотиків, проходження хіміотерапії при туберкульозі, онкологічних хворобах. Мікрофлора бере участь у процесі синтезу деяких вітамінів, який відбувається всередині організму; погіршення її стану, наявність в ній патогенних мікроорганізмів, а також глистні та інші паразитарні інвазії призводять до різкого скорочення запасів вітаміну в організмі.

Серед інших частих причин нестачі вітамінів можна виділити генетично обумовлені дефекти ферментних систем, транспортних функцій, що забезпечують всмоктування і розподіл вітамінів. Прийом деяких лікарських препаратів також може спричинити гіповітаміноз.

В окрему групу слід виділити причини, які не пов’язані з недоліком вітаміну в їжі або порушенням його засвоєння, а із збільшенням потреби людини в цій речовині. Такими причинами можуть бути вагітність і годування, періоди підвищеного фізичної та психічного навантаження, інтенсивне зростання у підлітковому та дитячому віці та інші фактори.

Симптоми гіповітамінозу

Прояви нестачі вітамінів можуть бути досить різноманітними, проте найчастіше у пацієнтів з таким діагнозом спостерігається один або декілька з цих симптомів:

—       Лущення, сухість, огрубіння шкіри, розтріскування, поява лупи, ламкості нігтів.

—       Поява на шкірі жирного блиску, лущення носогубних складок, крил носа і перенісся, шкіри повік, шиї (особливо за вухами).

—       Ущільнення і розтріскування шкіри суглобів (переважно ліктьових і колінних).

—       Крововиливи на поверхні шкіри, втрата природного кольору слизових оболонок, кровоточивість слизової ясен, ротової порожнини.

—       Поява загальної слабкості, втоми, апатії, виражене погіршення емоційного фону, порушення сну і настрою, розлади інтелектуальної діяльності.

—       Поява заєд, тріщин в куточках рота, сухість шкіри, утворення виразок і сірувато-жовтих кірочок в кутах губ.

—       Поява безлічі дрібних вузликів на шкірі стегон, ліктьових і колінних згинів, сідниць; сильна сухість шкіри на цих ділянках.

—       Зниження гостроти зору, погіршення кольоросприйняття, погіршення нічного зору аж до розвитку «курячої сліпоти».

—       Поява на нігтях поперечних борозенок, ямок, зміна кольору нігтьового ложа або пластини.

—       Підвищення чутливості шкіри і емалі зубів.

—       Зниження статевого потягу, порушення ерекції.

—       Розлади шлунково-кишкового тракту, порушення травлення.

—       У грудних дітей дефіцит деяких вітамінів викликає підвищену пітливість (гіпергідроз), залисини на волосистій частині голови, порушення процесів розвитку і зростання, утворення сухих коричневих кірочок області за вухами, затримку прорізування зубів.

Деякі види авітамінозів призводять до розвитку специфічних захворювань. Наприклад, в результаті нестачі вітаміну PP та деяких видів білків виникає пелагра — хвороба, для якої характерне поєднання трьох основних симптомів: діареї, дерматиту і деменції (помутніння свідомості). Крім цих симптомів пелагра здатна викликати фотодерматози, облисіння і інші шкірні захворювання і порушення, безсоння і слабкість, підвищену агресивність, втрату чутливості або повний параліч кінцівок і периферичних нервів.

Профілактика і лікування гіповітамінозу

Основу профілактики і лікування гіповітамінозу становить корекція раціону з метою підвищення частки продуктів, що містять необхідні речовини (найчастіше — продуктів тваринного походження), а також усунення захворювань і порушень, які перешкоджають всмоктуванню, засвоєнню вітамінів, а також реалізації їх функції в організмі. Найчастіше в таких випадках мова йде про лікування дисбактеріозу та інших порушень в роботі шлунково-кишкового тракту.

Сучасні фармацевтичні компанії випускають широкий спектр моно — і полівітамінних препаратів у різних формах. Прийом таких препаратів найчастіше використовується в якості додаткового профілактичного або лікувального засобу при терапії гіповітамінозів. При цьому в більшості випадків перевагу слід віддати полівітамінним комплексам, оскільки нестача одного вітаміну зустрічається порівняно рідко. У найбільш важких випадках може бути призначено ін’єкційне введення вітамінів.

Також лікування гіповітамінозу зазвичай включає в себе цілий спектр заходів симптоматичної терапії для усунення найбільш неприємних і важко переносяться проявів вітамінної недостатності. До таких відноситься прийом жарознижуючих, знеболюючих препаратів, використання косметичних та лікарських засобів для усунення зовнішніх симптомів (насамперед шкіри).