Рожа — болісна і дуже заразна хвороба. З’явившись раз, вона часто повертається знову і знову. Як уникнути рецидиву?

Рожа, або бешихове запалення (бешиха), була описана ще Гіппократом. В Європі її називали дуже поетично — «вогонь святого Антонія», за нерівний контур яскраво-червоних плям на шкірі, що дуже схожі на язики полум’я.

А ось у наших краях хворобу охрестили не настільки милозвучно. Чому? На цей рахунок у вчених кілька гіпотез. Одні вважають, що слово «рожа» — калька з французької «руж» (червоний). А може, в такій назві народ проявив властиву йому прямоту. Адже це зараз 80% бешихових запалень виникає на ногах і лише 20% на обличчі, а раніше було якраз навпаки.На що схожа рожа?

Хоча рожу можна сплутати з 50 іншими захворюваннями (хірургічними, шкірними, ендокринними, інфекційними і т. д.), ніяких спеціальних досліджень і бактеріологічних аналізів для підтвердження діагнозу при цьому не вимагається. Він ставиться тільки на основі уважного вивчення клінічної картини.

Рожа завжди починається однаково. Спочатку з’являються виражені симптоми інтоксикації: висока температура, озноб, головний та м’язові болі. Запалення на шкірі з’являється через кілька годин і навіть днів. Тому спочатку рожу нерідко плутають з грипом, а потім — з флегмоною, абсцесом і т. д. Але досвідчений інфекціоніст не зробить помилки.

Хто у зоні ризику хвороби?

Рожа — серйозне інфекційне захворювання. Протікає воно дуже важко і загрожує хворому ускладненнями з боку нирок і серцево-судинної системи. Ще на початку XX століття кожна друга дитина, котра захворіла бешиховим запаленням шкіри, гинула. Зараз, на щастя, у людей молодше 18 років ця хвороба — велика рідкість, і до того ж, до летального результату вона більше не приводить.

Від 20 до 30 років рожою страждають в основному чоловіки, чия професійна діяльність пов’язана з частою мікро-травматизацією і забрудненням шкіри, а також з різкими змінами температури. Це водії, вантажники, будівельники, військові і т. д. Але частіше (в 60-70% випадків) недуга виникає у людей старше 50 років. Більша частина хворих — жінки. Бешиха зазвичай з’являється на ногах і руках, рідше — на обличчі, ще рідше — на тулубі, в промежинах і на статевих органах.

Як захиститися від рожі?

Оскільки ця недуга належить до інфекційних хвороб, заразитися нею досить легко навіть повітряно-крапельним шляхом. Але, як не дивно, в країнах Африки, Південно-Східної Азії та в Індії, де з гігієною не все благополучно, рожа зустрічається дуже рідко. Вся справа в тому, що, для того щоб виникло запалення, недостатньо заразитися збудником цієї інфекції. Винуватець бешихи — β-гемолітичний стрептокок групи А.

Близько 15% людей можуть бути носіями цієї бактерії, але при цьому не хворіють. Тому що для розвитку недуги необхідно, щоб у житті хворого були присутні також певні фактори ризику, які  призводять до захворювання.

Звичайно, як і для будь-якої іншої хвороби, важливу роль тут відіграє генетика. Приблизно в 10-15% випадків відзначається спадкова схильність до бешихи. Але значно важливішими є провокуючі фактори.

До них відносяться:

— Порушення цілісності шкіри (садна, подряпини, уколи, потертості,  попрілість, тріщини);

— Різка зміна температури (як переохолодження, так і перегрів);

— Стреси;

— Інсоляція (засмага);

— Забої, травми.

Звичайно, уникнути всіх цих ситуацій нереально. Хоча в якійсь мірі уберегти себе все-таки можна. Треба намагатися одягатися по погоді, влітку уникати відкритих сонячних променів, взимку — довгого перебування на холоді і вітрі. В крайньому випадку, і роботу можна поміняти: у офісного працівника менше шансів заробити рожу, ніж у водія тролейбуса. Також не варто різко міняти клімат і взимку їхати відпочивати в теплі країни. А в разі порізу або укусу комара — постраждале місце ні в якому разі не можна розчісувати, треба відразу ж обробити його спиртом або йодом.

При рожі допоможуть антибіотики!

Оскільки хвороба виникає на шкірі, багато хто намагається з нею боротися місцевими засобами: мазями, примочками, компресами. Це помилка. Легка форма хвороби (коли на шкірі є тільки почервоніння, але немає бульбашок) взагалі не вимагає місцевого лікування. Не потрібно самостійно користуватися протизапальними мазями і антисептичними розчинами, навіть якщо раніше вони допомагали, бо рожа провокує алергізацію  організму і цими засобами можна тільки нашкодити.

Інша помилка — туге бинтування. Ні в якому разі не можна порушувати кровопостачання ураженого місця, як і не слід боятися мити цю ділянку шкіри — все це тільки посилить патологічний процес. А якщо хвороба перейшла в наступну стадію, то без професійної допомоги інфекціоніста не обійтися.

Лікують рожу, як і будь-яке інше інфекційне захворювання, антибіотиками. Легку форму — амбулаторно, середні і важкі — в стаціонарі. Крім препаратів застосовується фізіотерапія: УФО (місцеве ультрафіолетове опромінення), УВЧ (струм високої частоти), терапія лазерами, що працюють в інфрачервоному світловому діапазоні, вплив слабкими розрядами електроструму. Кількість процедур залежить від стадії і тривалості захворювання.

Іноді рожа повертається…

На жаль, після одного перенесеного захворювання у 30-40% людей через якийсь час рожа виникає повторно. Часті рецидиви (більше 3 на рік) в 90% випадків виявляються наслідком супутнього захворювання. Дуже часто рожа виникає на тлі:

— Грибка стопи, цукрового діабету, ожиріння, варикозної хвороби вен, лімфостазу (проблеми з лімфатичними судинами), екземи та ін;

— Вогнищ хронічної стрептококової інфекції (тонзиліт, отит, синусит, карієс, парадонтит; при рожі кінцівок, тромбофлебіт, трофічні виразки);

— при хронічних соматичних захворюваннях, що знижують загальний імунітет (частіше в літньому віці).

Тому найкращою профілактикою другого і подальших пришестя рожі є лікування фонового захворювання. Дуже важливо, після того як гострий період хвороби пройде, не заспокоюватися на цьому, а пройти повне обстеження і виявити супутню патологію. І тільки після цього лікар може скласти індивідуальний план лікування. Боротися з рожою інфекціоністам простіше у співпраці з іншими лікарями: судинними хірургами, дерматологами, мікологами, ендокринологами.

Але також існує і медикаментозна профілактика. Для хворих, яких бешиха мучить регулярно, існують спеціальні антибіотики пролонгованої (повільної) дії, що заважають стрептококам розмножуватися в організмі. Ці ліки треба приймати тривалий час — від 1 місяця до року. Але прийняти рішення про необхідність такого лікування може тільки лікар.

Цікаво що…

Як відомо, на рожу можна заговорити, і деякі бабусі це вміло роблять. Медики таке диво пояснюють раціонально: оскільки одним з провокуючих факторів для виникнення бешихи є стрес, заспокійливі слова і погладжування дійсно можуть бути цілющими. Тим більше, що гострий період хвороби недовгий — менше тижня.

Але якщо при легкій формі таке психотерапевтичне лікування і допоможе, то при більш важких формах, коли на шкірі виникають пухирі, добрим словом вже не обійдешся. Те ж саме стосується і траволікування. Лікарські рослини гарні тільки лише для профілактики рецидивів хвороби.