Рубці на тілі

Рубцеві ураження шкіри є серйозною косметологічною проблемою. Рубці є неминучим наслідком будь-якої відкритої травми або операції.

Будь-яке загоєння рани — це складний біологічний процес з’єднання пошкоджених тканин. Рубець складається зі сполучної тканини і містить велику кількість щільних, еластичних волокон. Після формування рубця починаються процеси його перебудови. У нього вростають капіляри, лімфатичні судини, проростають нервові закінчення. Він поступово зменшується в об’ємі, стає м’якшим, набуває кольору навколишніх тканин.

Процес зміни рубця називається його дозріванням, який повністю закінчується приблизно через рік після його формування. Існують різні види рубців — атрофічні, гіпертрофічні та келоїдні, причому в кожній з цих груп виділяють окремі види, що розрізняються за формою.

Нормотрофічні рубці
Виникають в результаті нормальної реакції сполучної тканини на травму. Це плоскі рубці світлого кольору з нормальною або зниженою чутливістю і близькою до нормальних тканин еластичністю. Такі рубці є оптимальними.Атрофічні рубці
Атрофічні, або плоскі, рубці найбільш часто спостерігаються після опіків, різних захворювань (вовчак, сифіліс тощо). Вони м’які, малорухомі в результаті атрофії клітковини під ними. Шкіра рубця стоншена, не виступає над здоровою шкірою, поверхня, як правило, пігментована з депігментацією по периферії.

Іноді плоскі атрофічні рубці повністю депігментовані і мають світліший колір, ніж здорова шкіра. Нерідко поверхня рубців за рахунок склерозованих капілярів набуває яскраво-рожевого кольору. Це виникає в результаті зниженої реакції сполучної тканини на травму. Колагену утворюється недостатньо. Атрофічні рубці розташовуються нижче рівня навколишнього шкіри. При невеликій ширині практично не відрізняються від нормотрофічних рубців.

Гіпертрофічні рубці
З’являються частіше після опіків і хірургічних втручань. Вони часто мають вигляд тяжів, які виступають над шкірою у вигляді валиків, або великих масивів, покритих складками шкіри; м’які, рухливі, безболісні. На обличчі розташовуються частіше в області щік, поблизу носо-губних складок або навколо рота. Це є наслідком надмірної реакції сполучної тканини на травму на тлі несприятливих умов загоєння (запалення, розтягнення рубця).

Фібробластами з підвищеною активністю синтезується надмірна кількість колагену, його надлишки не розсмоктуються в повній мірі. При мікроскопії видно зрілі волокна колагену і еластину, що формують вузли. Зовні гіпертрофічний рубець є виступаючим над поверхнею шкіри, злегка ущільнений тяж (у вигляді мотузки), ширина якого може коливатися. Розміри рубця відповідають отриманій травмі шкіри.

Гіпертрофічні рубці здатні розгладжуватися через 1-1,5 року після травми, але на жаль не завжди повністю.

Келоїдні рубці
Розвиваються, як наслідок побічної реакції тканин на травму. Як правило, келоїди утворюються на тлі знижених показників загального та тканинного імунітету. При дослідженні келоїдної тканини виявляються надзвичайно активні фібробласти, ступінь їх активності в 4 рази вище, ніж у клітин при нормальному процесі загоєння. Колаген (здебільшого незрілий) розташовується у вигляді широких пухких пучків і вузлів, еластин відсутній.

Келоїди мають пружну консистенцію, нерівну, злегка зморшкувату поверхню, значно виступають над поверхнею шкіри. Іноді своїм виглядом нагадують бородавки. Келоїдні рубці постійно зростають — то швидко, то повільно, їх зростання може супроводжуватися сверблячкою, печіння і болем. В результаті безперервного зростання обсяг видимої частини рубця може в кілька разів перевищити обсяг його внутрішньо шкірної частини.

Келоїди не здатні до мимовільного регресу. Типовим прикладом можуть служити келоїдні рубці, які утворюються після проколювання мочки вуха для носіння прикрас.
Великі післяопераційні і  рубці отримані внаслідок травми, підлягають шкірно-пластичній корекції.