Мало хто знає, що таке висівковий лишай, хоча із цією хворобою стикається близько 15% населення. Плямки, що з’являються частіше на спині, боках, грудях, бувають коричневого, рожевого, жовтуватого кольорів — це і э прояви висівкового лишаю.

Забарвлення може варіюватися, тому цей лишай ще називають різнокольоровим або весняним, сонячним. Збудником є дріжджоподібний грибок, який утворює лусочки, схожі на висівки. В нормі він присутній на шкірі здорової людини, але при певних умовах активно ділиться і викликає симптоми висівкового лишаю.

Пік захворюваності припадає на теплу пору року, коли зовнішні умови сприяють розвитку і поширенню грибка, це підвищена температура і вологість повітря, а також надмірна пітливість, жирність і лужна реакція шкіри.

Висівковий лишай має вигляд округлих чи овальних плямок, що з часом можуть зливатися у досить великі «бляшки». Вони викликають незначний свербіж, покриваються дрібними лусочками, і мають неестетичний вигляд.

Дріжджоподібні грибки уражують роговий шар шкіри, порушуючи роботу клітин, які відповідають за синтез меланіну, тому шкіра на місцях висипання не засмагає на сонці. Хвороба ця не смертельна, вона не впливає на роботу внутрішніх органів, але може додавати клопотів, значно погіршуючи якість життя, викликаючи психологічний, соціальний дискомфорт, комплекси і неврози.

Існує певна генетична схильність до появи висівкового лишаю, часто це сімейне захворювання, зумовлене схожим типом шкіри.

Діагностувати висівковий лишай повинен дерматолог, тому при підозрі на дане захворювання, потрібно одразу звернутися до лікаря.

Існує кілька методів діагностики:

— дослідження лусочок під мікроскопом, при цьому робиться зішкріб із зони висипу і визначається наявність грибкових спор;

— метод Бальзера (йодна проба), тобто зона висипу покривається йодом, лусочки при цьому розпушуються, а потім протираються спиртом, в результаті лишай забарвлюється в темний колір, а не вражена шкіра залишається світлою;

— використання ультрафіолетової лампи Вуда, в її променях висип дає контрастне свічення.

Лікування висівкового лишаю не є надто складним, проте потребує терпіння і певного часу. Воно має бути комплексним: як зовнішнім, так і внутрішнім, оскільки самі місцеві препарати не здатні проникнути всередину потової залози, волосяної цибулини і повністю знищити збудника хвороби.

Кваліфікований дерматолог призначить адекватне лікування, яке буде базуватися на конкретному випадку із врахуванням особливостей перебігу захворювання, локалізації і площі висипання. В основному це прийом протигрибкових препаратів в комплексі із мазями, аплікаціями чи протираннями шкіри. На початку лікування слід також вжити деяких профілактичних заходів для запобігання рецидиву: продезінфікувати постільну і натільну білизну. Слід відмовитися від носіння синтетичної білизни, використовувати лише бавовняну. Після закінчення лікування треба обов’язково замінити банну губку.